Центр реабілітації та соціальної допомоги Логос



19:57
Шляхи Господні незбагненні

«Шляхи Господні незбагненні»

Шляхи Господні незбагненні…
Стежки у кожного свої,
Летять роки, немов скажені,
Є серед них там і мої…

Життя казкове… І благаю,
Щоб в Світі не було війни,
Та людям витримки бажаю,
Не йти з думками Сатани…

Бо є молитви дивний час,
Хоч наші коні не смиренні,
Залежить дещо і від нас,
Шляхи Господні незбагненні… (Г. Сивак)

Ось і відсвяткувала наша держава чергову річницю закінчення другої світової війни. Тих людей що відвоювали для нас свободу та перемогу в тому далекому 1945 році стає все менше і менше. І дуже скоро про події того часу наші діти та внуки зможуть дізнатися тільки з книг та  наших переказів, які ми будемо розпочинати зіслів: «Розповідав мені мій дід….»

Пригадуючи власне дитинство, у пам’яті спливає фраза, яку досить часто повторювала моя бабуся: «Діти, головне щоб війни не було».В той час розмови про війну здавалися дивними, а війна нереальною і в далекому минулому.

Уявіть мій стан, коли у березні 2014 року я стала свідком дитячої розмови 6 річного хлопчика з родини військовослужбовців, які переїхали з анексованого Криму до нас у селище Коцюбинське і  11 річної місцевої дівчинки :

Дівчинка: «А чому ви переїхали, там же море???»

Хлопчик: «Тому, що там війна».

Про події 2013-2014 року ці діти будуть розповідати, як безпосередні свідки.

В умовах розгортання конфлікту спочатку в Криму, а потім і у східних регіонах, коли мирні жителі, навіть діти та літні люди, піддаються агресії, погрозам, шантажу та насиллю з боку проросійських сил та сепаратистів, гостро стає необхідність у створенні облаштованих місць  для людей, які покидають рідні домівки за ради збереження власного життя та життя своїх дітей.

Кількість родин, які покидають місця проживання через напружену ситуацію та військове вторгнення, зростає з кожним днем. Родини з дітьми з «неспокійних регіонів» нашої держави переїжджають до західних, північних та центральних районів.

Не залишаємося осторонь і ми. Центр Реабілітації та соціальної допомоги створений у смт Коцюбинське ще у 2003 році. Основним завданням Центру  є надання допомоги незахищеним верствам населення (діти-сироти, інваліди, багатодітні родини, неблагополучні сім»ї). Центр може прийняти та розмістити 40 осіб.  Тому коли до нашого Центру звернулися з проханням розмістити  родин військовослужбовців, які не зрадили присязі, а залишилися вірними українському народові на території анексованого Криму   рішення про поселення було прийнято  одразу. «Хто, як не церква допоможе людям, які потрапили в скрутне становище та постраждали від насильства за власні переконання», говорить о.Микола Ільницький. Тому перші родини військовослужбовців (а всього це 9 малолітніх дітей та 8 дорослих), які прибули з анексованого Криму до Коцюбинського, ще в березні, були розміщені саме у Центрі реабілітації та соціальної допомоги.  У перші дні перебування родин з Криму у Центрі реабілітації та соціальної допомоги, їм було організовано безкоштовне харчування, силами служителів Храму «Пеображення Господнього».  Також були замовлені шафи у кімнати де поселилися родини. На сьогодні у Центрі повністю обладнана кухня  де родини мають змогу самі готувати, було придбано посуд та обладнання для кухні та їдальні, а саме холодильник, морозильна камера, варочна поверхня та духова шафа. Не зважаючи на складність ситуації та відсутність постійного фінансування Центр реабілітації продовжує безкоштовно забезпечувати  продуктами харчування своїх мешканців. Також ведеться активна допомога у наданні консультацій медиків, у разі необхідності, та забезпечення одягом та взуттям, засобами особистої гігієни.

15 квітня 2014року  п’ять родин відбули до місця подальшого несення служби у м. Одеса. У Центрі залишилося дві родини військовослужбовців, які несуть службу у військовій частині у Коцюбинському.

11 травня на території Центру реабілітації та соціальної допомоги силами  служителів Храму «Покрови Пресвятої Богородиці» була організована та  проведена  невелика Акція на тему «Місце Господа в моєму житті ». У заході приймали участь  родини військовослужбовців що мешкають у Центрі, та підопічні Центру, що мешкають у палатці на кладовищі, служителі та прихожани Храму «Преображення Господнього»

На фото Оксана, одна з перших мешканка намету та Михайло

На фото Віталій, чоловік який потрапив до реабілітаційного центру на початку травня 2014 року

На фото Віталій та Володимир

В програму проведення Акції було включено турнір з волейболу, барбекю та дружня бесіда.

Поки одна частина учасників Акції готувала смаколики

Діти вели свої перші натуралістичні спостереження

На фото з ліва на право: Женя, Софійка, Вадик

На фото маленький Давид з мамою Наталею

Решта розбилися на дві команди та почали змагання з волейболу

За грою у волейбол, готуванням та бесідами час пролітав непомітно.

1День недільний добігав кінця. Тепле весняне сонечко, вже почало торкатися верхівок лісу, але розходитися не хотілося. І хоча не було жвавості у рухах, після смачних наїдків, жвавість спілкування не зменшувалася на протязі всього часу проведення Акції. 

На фото з ліва на право: Ференц Алла (служитель) та Тетяна

У приватних  розмовах з гостями Центру усіх нас більш за все цікавило питання про те, як їм на новому місці, чого очікували від нового місця проживання.

Зі слів гостей Центру: « Звичайно, переїзд був вимушений і несподіваний. Було досить страшно їхати в невідомість до того ж з нами маленькі діти. Всі розуміли, що легко не буде. Про те умови проживання  приємно здивували, обладнані кімнати, душові, є місце де погратися дітям, велике приміщення їдальні, нам навіть готували їсти. Більш за все спочатку вразило місце розташування «Центру». Дуже подобається те що поруч ліс. Ми навіть не мріяли, що можна зробити пару кроків і опинитися у лісі де свіже повітря і можна в будь-який момент вийти і погратися з дітьми. Звичайно, ми мріємо про власне житло, про те ми дуже вдячні за той щирий прийом, та умови проживання надані нам.»

Після того, як розійшлася більшість прихожан і залишилися тільки служителі, настоятель Микола Ільницький повідомив про те, що до нашого Центру прибувають нові гості, які потребують нашої допомоги та уваги.

Першою 14 травня прибула багатодітна родина з Краматорська (11 дітей та 2 дорослих). У неділю 18 травня очікуємо дві родини кримських татар (8 чол.) та 4 багатодітні родини мають приїхати з Донецького регіону.


Посилання на джерело
Переглядів: 23 | Додав: admin | Теги: Шляхи Господні незбагненні | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar