Дорогою з минулого в майбутнє
Бережіть собори душ своїх, собори душ. Олесь Гончар Квітень 2019… Горить собор Паризької Богоматері. Зловісними язиками звивається у небо полум’я, знищуючи не тільки багатовікову споруду, а й частину історії людства, частину його душі.  Звіддалік за цим страхітливим видовищем спостерігають люди. Вони надто слабкі у своєму безсиллі.  Працюють рятувальники, але й вони мало що можуть зробити, адже кожен їхній крок – це крок до знищення собору. І раптом почувся тихий спів. Звучали слова молитви. Кілька молодих людей щиро і віддано молили Господа змилостивитись і відвернути вогонь. І нехай зовсім мало було тих, хто добре розумів, що тільки по волі Божій може щось змінитись, диво сталося. «У всіх життєвих ситуаціях найбільш реальну допомогу нам надає молитва»( Старець Паісій Святогорець) Ми молимось не для того, щоб сказати Богу, що Він має зробити, а щоб Бог нам сказав, що ми повинні зробити... Аврелій Августин Так, знищено шпиль, а сам собор уцілів, встояли його майже тисячолітні стіни, уціліли безцінні раритети: З палаючої будівлі вдалося винести терновий вінець Ісуса Христа, туніку Святого Людовика, а також кілька картин. Як оцінити цю подію? Необережність людей чи застереження? Небайдужість чи попередження? Випадковість чи закономірність? Ось як самі французи висловились про це : «цього вечора разом з димом від полум’я собору у небо піднялася частинка кожного». « це втрата не тільки для Франції, але і для світу» Чому ж людство з таким зацікавленням ставиться до Нотр-- Дам де Парі? Будівництво собору почалось в 1163 році коли було закладено перший камінь і тривало 182 роки. Спочатку планувалось що стіни собору зможуть прийняти одночасно всіх мешканців міста Париж, тобто майже десять тисяч людей. Однак вже навіть за перші сто років будівництва кількість населення в місті зросла в декілька разів Під час Французької революції, антихристиянські екстремісти пограбували та сильно пошкодили Нотр-Дам. Було знищено безліч унікальних скульптур, та задля модернізації було зруйновано могили та вітражі. Страшно собі уявити, але під час Французької революції собор був перетворений на склад для зберігання продуктів харчування. Лише в 1802 році собор повернули церкві та заново освятили. На фасаді Собору є відомі статуї-гаргу. Ці гротескні фігури, фантастичні і жахливі птахи, демони та монстри є уособленням людських гріхів. Собор Паризької Богоматері – не просто історична пам’ятка, а й діюча церква. Як і в інших готичних храмах, у Нотр-Дам де Парі немає настінного живопису, і єдиним джерелом кольору в одноманітно-сірому інтер'єрі є численні вітражі високих стрілчастих вікон. Зображення на вітражах виконані відповідно до середньовічних канонів. На вікнах хору зображені сцени із земного життя Спасителя, на вітражах бічних стін – фрагменти з життя святих. Вітражі високих вікон центрального нефа зображають патріархів, біблейських царів, апостолів. У вікнах бічних капел відображено події із земного життя Діви Марії. А вітражі величезного вікна-рози вміщують близько вісімдесяти сцен із Старого Завіту. На початку ХІХ століття будинок перебував в огидному стані і навіть думали про його знесення.Справжнім порятунком для собору тоді став роман Віктора Гюго, який звернув увагу на важливість реконструкції пам'ятника архітектури. У передмові до "Собору Паризької Богоматері" він написав: "Одна з головних цілей моїх – надихнути націю любов'ю до нашої архітектури" Гюго написав роман із метою вивести як головного героя готичний собор Парижа, який на той час збиралися знести або модернізувати. Після виходу роману в Європі розгорнувся рух за збереження і реставрацію готичних пам'яток. Понад усі ж бо речі - до Всевишнього молися, щоб дорогу твою спрямував до правди. ( Сираха 37:15) Горить собор Паризької Богоматері… Що означає, коли, один із найвідвідуваніших храмів світу у вогні? Зникає місце, де злетіли до Господа молитви, без перебільшення, мільйонів людей. Пресвятая Мати! Мати - страднице! Що означає наш біль, коли ми дивимося, як вогонь нищить храм, якому дев’ять століть? Чому удар прийшовся саме на цей символ глибокої людської духовності? Мабуть, тому, що вічне не вмирає, бо Дух живе і дає нове життя. Божа присутність… Може, трагедія людства у тому, що собор став для нього просто каменем, мистецтвом? А мав залишатися Божим домом… Чому те, що сталося, так бринить, бентежить і болить? Бо йдеться про нас всіх – про Церкву, про цивілізацію, про спасіння. Що в попелі цієї пожежі? Прагнення до вічності..? Без Господа, без віри, без Її храму, немає краси, немає глибини, немає правдивого життя... Пережитий світом шок – це заклик до подвигу, до сумлінної праці, до тривалої Хресної Дороги, яка провадить до Воскресіння, до вічного правдивого життя. І вже не вперше людство згадає про жертовність і любов, відбудовуватиме не лише храм, а Церкву… Бо храм – це символ, а Церква – наш дім. Це –таїнство. За ним – спасіння. За ним – вічність. | |
|
| |
| Переглядів: 644 | |
| Всього коментарів: 0 | |