Центр реабілітації та соціальної допомоги Логос




Гнів – тиша розуму
Бо гнів людський не чинить правди Божої (Як 1, 20)

 

 

Усі ми коли-небудь відчували, що таке справжній гнів. Це дуже сильна емоція, яка немов хвиля під час шторму – просто збиває з ніг. Що робити, якщо зупинити цю рушійну силу не вдається? Як навчитись виражати гнів, але не грішити? Чи гнів завжди тотожний гріху? Більшість із нас переконані, що просто не в силах приборкати свого гніву. Однак тут ми лукавимо. Ось, наприклад. Втомлена жінка повертається з роботи. Діти галасують, жахливе самопочуття, в домі – безлад, а чоловік постійно про щось запитує… І -- вона вибухає.

Але саме в цю мить звучить телефон – і вона біжить, бо телефонує знайома. Як ви гадаєте, жінка зі злістю візьме слухавку і прокричить: “слухаю”. Ні, вона візьме себе в руки, заспокоїться і лагідно відповість. Погодьтесь, у вас бувало подібне, правда ж?

Який з цього напрошується висновок?

Ми навчились контролювати гнів там, де потрібно і з тими, з ким вважаємо за потрібне. Якщо докласти зусиль – гнів можна опанувати. Гнів може спотворювати спілкування та псувати стосунки, він знищує радість і здоров’я багатьох людей. Кожна людина певною мірою бореться з гнівом. На щастя, Боже Слово містить принципи щодо того, як нам правильно поводитися з гнівом і як подолати гріховний гнів. Гнів не завжди є гріхом. Існує тип гніву, схвалюваний Біблією, який часто називається «праведним обуренням». Бог гнівається (Псалом 7:12; Марка 3:5), і віруючим сказано гніватись (Ефесянам 4:26). Однак у Новому Завіті щодо нашого слова «гнів» використовуються два різних грецьких слова. Одне означає «пристрасть, енергія», а інше – «збудження, кипіння». Згідно з Біблією, гнів є даною Богом енергією, націленою на те, аби допомогти нам у вирішенні проблем. Приклади біблійного гніву включають конфронтацію Павла та Кифи через хибні вчинки останнього в Галатам 2:11–14; і гнів Ісуса з приводу осквернення деякими юдеями Божого храму в Єрусалимі (Івана 2:13–18). Зверніть увагу, що жоден із цих прикладів не стосується самозахисту, але захисту інших людей чи принципів.

Гнів перетворюється на гріх, коли містить егоїстичні мотиви (Якова 1:20), коли спотворюються Божі цілі (1 Коринтянам 10:31) або коли ми дозволяємо йому палати занадто довго (Ефесянам 4:26–27). Гнів стає гріхом, коли йому дозволяють кипіти без опору, що призводить до збільшення шкоди (Притчі 29:11) і залишає спустошення, часто з невиправними наслідками. Гнів також часто стає гріхом, коли розгнівана людина відмовляється заспокоїтися, накопичує образу чи тримає все в собі (Ефесянам 4:26–27). Гнів – один з головних гріхів, які лежать в основі інших гріхів і призводять до різноманітних згубних наслідків для людини, суспільства і всієї створеної Богом дійсності.
Симптомами гніву, як правило, є нервове збудження, роздратування, підвищений тиск, а також відповідні зовнішні прояви агресії, що призводять до образи, розбрату, сварки, насильства, бійки, знищення матеріальних благ, завдання шкоди здоров’ю і навіть до вбивства. Однак все це лише деякі зовнішні прояви гніву, який є передусім глибокою внутрішньою гріховною дійсністю. Дійсність гніву як головного гріха стосується передусім серця людини і її стосунків з Богом. Опанована гріхом (гординею) людина зачиняє злістю своє серце перед Богом та Його любов’ю, намагається самостійно здобувати щастя і писати свою історію спасіння. Таким чином вона діє не тільки проти Бога, але й проти своєї божественної природи.

Тут і зараз!

Гнів виникає на основі конфлікту власних задумів, планів, ідеалів та очікувань з Божою дійсністю, такою якою її задумав і створив Бог. Людина, яка не живе з Богом і намагається ходити своїми дорогами сприймає Божу дійсність як перешкоду на своєму шляху до щастя, яке має осягнути вже «тут і зараз» через володіння, споживання, задоволення… Все, що постає на заваді осягнення уявного щастя викликає гнівний спротив та агресію. Гнів відбирає правдиву свободу і робить своїм невільником. Замість того, щоб тягнутись до добра, поневолена гнівом воля штовхає людину до зла, насильства і гріха. Гнів несе в собі загрозу передусім для людини, яка потрапила в його тенета. Вона ризикує «вибухнути» від невдоволення та люті, що може мати негативні наслідки для її здоров’я та життя.

Гнів здатен отруїти і зруйнувати дружні стосунки, зробити нестерпним життя у подружжі та сім’ї. Гнів може спричинити збройні конфлікти (війни) глобальних масштабів з трагічними наслідками для мільйонів людей.

Божа любов

Неконтрольовані сплески гніву – це гріх. Але ж як тоді бути? Якщо у спробах опанувати себе ви перепробували все, а не виходить, то значить, що усього ще не перепробували. Слід діяти так, як каже Бог. Це безпрограшний варіант. Ми можемо впоратися з гнівом біблійними методами, не віддаючи злом за зло (Буття 50:21; Римлянам 12:21). Це – ключ до перетворення нашого гніву на любов. Хоча наші вчинки походять із наших сердець, наші серця можуть бути змінені правильними вчинками (Матвія 5:43–48).

Чотири базові правила спілкування, описані у Посланні до Ефесян 4:15, 25–32:

1. Будьте «в любові правдомовні» (Ефесянам 4:15, 25). Люди не можуть читати наші думки. Ми маємо говорити чесно та правдиво.

2. Не зволікайте (Ефесянам 4:26–27). Ми не повинні дозволяти тому, що турбує нас, розростатися, поки ми не втратимо над цим контроль. Важливо розібратися і поділитися тим, що нас турбує, до цього моменту.

3. Нападайте на проблему, а не на людину (Ефесянам 4:29, 31). У зв’язку з цим, ми повинні пам’ятати про важливість не підвищувати наш голос (Притчі 15:1).

4. Дійте – не реагуйте (Ефесянам 4:31–32). Через наше гріховне єство наша перша реакція часто може виявитися грішною (в. 31). Час, витрачений на те, щоби «порахувати до десяти», слід використати, щоб обміркувати богобоязливу відповідь (в. 32) і нагадати собі, як гнів може бути направлений на вирішення проблем, а не на їхнє посилення.

Які чесноти допоможуть подолати гнів?

Ось що про це говорив Паїсій Святогорець:

— Геронда, как же мне преодолеть гнев?

— Задача в том, чтобы не доходить до гнева. Молоко, если не успеешь вовремя снять его с огня, поднимается и сразу убегает. — А как не доходить до гнева? — Необходимо бодрствование. Следи за собой и сдерживай свой гнев, чтобы страсть не пустила в тебе корни. А иначе, даже если ты потом захочешь вырубить её топором, она постоянно будет давать новые побеги. Помни сказанное пророком Давидом: «Уготовихся и не смутихся». Знаешь, как один монах поступал? Выходя из кельи, он крестился и говорил: «Боже мой, сохрани меня от искушений». Он был готов к встрече с искушением. Словно стоял на страже. Смотрел, с какой стороны придёт искушение, чтобы защититься от него. Если какой-нибудь брат делал ему что-то плохое, он был готов и отвечал ему кротостью и смирением. То же делай и ты.

У подоланні гніву людині знадобиться довготерпеливість, яку всі ми покликані активно плекати та розвивати.У ній закладена любов Божа, яка «довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!» (1 Кор 13, 4-7). Божа любов – це порятунок від будь-якого гріха, а особливо – від гріха гніву. Коли наше серце буде переповнене Божою любов’ю, то його не здолає ані гнів, ані жоден інший гріх.

І ще одне повчання від Паїсія Святогорця:

— Геронда, как человек может победить гнев?

— Смирением и молчанием мы побеждаем гнев. Почему мы называем змею мудрой? Хотя у неё есть сильное оружие, яд, и она может причинить нам вред, но стоит ей услышать небольшой шум, она сразу уползает: не идёт напролом, уступает место нашему гневу. Так и ты, если кто-нибудь заденет тебя словом, не отвечай. Молчанием ты обезоруживаешь человека. Однажды кот Дикас у меня в келье собирался придушить лягушонка. Лягушонок сидел без движения, и Дикас оставил его в покое и ушёл. Лягушонок своим молчанием и смирением… победил кота. Но стоило бы ему хоть немного пошевелиться, Дикас схватил бы его, стал бы бросать и бить, как бубен. (Блаженной памяти старец Паисий Святогорец. «Слова». Том V. «Страсти и добродетели»).

Але не грішіть!

Милосердя… Бог не руйнує людський гнів своїм могутнім гнівом, не відповідає злом на зло. Відповіддю є милосердя. Ісус приходить на землю і приймає на себе людський гнів і бунт проти дійсності, тобто проти Бога і Себе самого. Ісус постійно перебуває в любові Отця, і тому приймає як дар любові все те, що отримує від Отця, – усю конкретну дійсність, яка є дуже важкою: Святе Письмо говорить, що в усьому Він був підданий людській природі – за винятком гріха (пор. Євр. 4, 15). Ісус – перший справжній миротворець, і тому є нашим блаженством, є, як говорить Апостол, "нашим миром". Так як гнів починається з невіри в любов Бога і неприйняття конкретної дійсності, яку Бог щоденно створює, так само і справжній мир – як ми бачимо на прикладі Ісуса – починається від довірливого спілкування з Богом і прийняття того, що Він нам дає.

Звернімо увагу тільки на одну подію, яка особливо напружена та містить у собі всі інші. Це сильна реакція на слова Петра після першої заповіді страстей і воскресіння. Петро, почувши що Ісус повинен терпіти і бути страченим, стає перед Ним і говорить: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» А Він обернувся й промовив Петрові: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» (Мт. 16, 22-23). Це найсильніші слова, які Ісус говорив людині, до того ж найближчому своєму учневі. Проти чого спрямований гнів Ісуса? Не проти Петра, як це може видаватися на перший погляд. Ісус гнівається на певний спосіб мислення або певний спосіб інтерпретування дійсності, якому Петро піддався. Це диявольський спосіб – в тому, що Бог дає і до чого провадить, не бачити Його любові. Це спосіб, в якому – як ми вже показали – міститься джерело гніву. Ісус не відкидає Петра, але каже йому стати позаду, зайняти місце учня, який від Ісуса повинен вчитися брати свій хрест, а не нав'язувати Богові свою волю і бунтуватися. Такою є природа позитивного гніву, який повинен характеризувати християнина. Варто пригадати цитату з послання св. Павла Апостола до Ефесян, де він повчає християн, як практично ставитися до свого гніву – щоб не грішити: «Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте!»(Еф. 4, 26-27). Св. Павло реаліст. Він знає, що ми залишаємося слабкими людьми і не завжди спроможні опанувати свою емоційність. Деякі біблісти кажуть, що він сам був дуже емоційною людиною. І тому він дає нам цінну пораду: не бійтеся своїх емоцій і не вдавайте з себе кращих, ніж ви є. Якщо в ваших серцях здіймається гнів, то дайте йому вийти, навіть тоді, коли цей гнів недосконалий. Але не грішіть!

Що це означає?

Сонце нехай не заходить у вашому гніві. Якщо в вашому гніві не було любові, або її було недостатньо, якщо ви образили брата або сестру, то впокоріться, ще того самого дня просіть пробачення і дозвольте, щоби в вашій слабкості об'явилася Божа сила. Якщо ви цього не робите, то даєте місце дияволу, який в вашому серці "приготовляє отруту". Навіть холерик має доступ до блаженства миротворців, щоб тільки в ньому перемагав Дух Христа, який не дає місця дияволу і в покорі чинить свою слабкість місцем пробачення і джерелом миру. Отже,визнайте, що неконтрольований гнів — це слабкість. «Людина, яка не панує над собою,— наче зруйноване місто без муру» (Прислів’я 25:28; 29:11). А от вміння стримувати свій гнів показує, що ми є по-справжньому сильними і розважливими (Прислів’я 14:29). Біблія каже: «Негнівлива людина могутніша від силача» (Прислів’я 16:32).

Декілька порад із Книги Книг

-- Приборкайте свій гнів, поки не накоїли чогось, про що потім шкодуватимете. «Відкинь гнів і полиш лють,— сказано у Біблії,— не засмучуйся і не чини зла» (Псалом 37:8). Зверніть увагу, що, гніваючись, ми маємо вибір: або відкинути гнів, або дозволити гніву довести нас до зла.

-- Як тільки починаєте дратуватися, постарайтесь піти геть. Біблія каже: «Початок суперечки — наче прорив води, тому, перш ніж вибухне сварка, піди собі геть» (Прислів’я 17:14).

-- Дізнайтесь усі факти. «Прониклива людина стримує свій гнів», сказано у (Прислів’я 19:11). Перш ніж робити якісь висновки, було б мудро пересвідчитись, чи нам відомі всі факти. Якщо ми уважно вислухаємо всі аргументи співрозмовника, то уникнемо безпідставного гніву (Якова 1:19).

-- Мудро вибирайте товариство. Зазвичай люди стають схожими на тих, з ким спілкуються (Прислів’я 13:20; 1 Коринфян 15:33). У книзі Прислів’я 22:24 є застереження: «Не дружи з нестриманою людиною і не май справи з гнівливим». Але чому? У 25-му вірші пояснюється: «Щоб ти не навчився його доріг і не загнав сам себе у пастку».

- Моліться, щоб Бог дав вам душевний мир. Якщо просити в Бога, він може дати свій «мир, який неможливо збагнути розумом» (Філіппійців 4:7).

Молитва — це один з основних способів, як отримати Божий святий дух. За допомогою цього духу ми зможемо розвинути такі риси, як мир, терпеливість і стриманість (Луки 11:13; Галатів 5:22, 23). - Уміння контролювати свій гнів — це ознака сили…

Можливо…

А ось історія із нашого сьогодення.

Можливо, хтось із нас упізнає себе?

Дівчина чекала на свій рейс у великому аеропорту. Її літак був затриманий, а отже доведеться чекати кілька годин. Вона купила книгу, коробку печива і вмостилась у крісло, щоб провести час. Поруч з нею був порожній стілець, де лежав пакет печива, а на наступному кріслі сидів чоловік, який читав журнал. Вона взяла печиво, чоловік узяв теж! Її це роздратувало, але вона нічого не сказала і продовжувала читати. Та кожен раз, коли вона брала печиво, чоловік продовжував теж брати. Вона була не на жарт розлюченою, але не хотіла влаштовувати скандал в переповненому аеропорту. Коли залишилося тільки одне тістечко, вона подумала: «Цікаво подивитися, що зробить цей нахаба?». Ніби прочитавши її думки, чоловік узяв печиво, розламав його навпіл і простягнув їй, не піднімаючи очей. Це було межею! Вона встала, зібрала свої речі і пішла. Пізніше, коли вона сіла в літак, і відкрила сумочку, щоб дістати свої окуляри.. витягла коробку печива … Вона раптом згадала, що поклала свою покупку в сумочку. І людина, яку вона вважала нахабою, ділилася з нею печивом, не проявляючи ні краплі гніву, просто з доброти. Їй стало так соромно. Але вже не було можливості виправити свою провину.

Перш ніж гніватися, задумайтеся.

Можливо, неправі саме ви …

 

 

Категорія: ЖИТТЯ ЦЕНТРУ | Додав: shaarelles (03.02.2020) | Автор: Любов Городиська
Переглядів: 109 | Коментарі: 2 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 1
1 Наталія   [Матеріал]
Дякую за чудову статтю. Саме сьогодні я прочитала те, що мені потрібно. Дякую Господи, за твою мудрість!

Ім`я *:
Email *:
Код *: