Центр реабілітації та соціальної допомоги Логос



Духовні сутінки Європи
Дерево без душі — дрова, трава — сіно,
а людина — труп».
Григорій Сковорода


У сучасній Україні чимало говорять і пишуть про європейські цінності. Безперечно, верховенство права, рівність перед законом, дотримання прав людини, демократія, особиста свобода, самореалізація, свобода віросповідання і особливо мир – це те, чого так прагне наше суспільство. Але ми не зовсім розуміємо, як саме зможемо отримати це все в Україні.


Що об'єднує Україну з європейськими народами? Насамперед-- спільне християнське коріння, європейські традиції, згадування нашої країни в різних документах і пам'ятках, економічні та культурні зв'язки. Важливо осмислити власну європейську ідентичність, пов'язуючи її з цінностями та призначенням Європи, яка несе у світ раціональність. І це вимагатиме постійної і послідовної роботи у багатьох сферах. Особливо це стосується сфери духовної.

Європа сьогодні перебуває у досить критичному духовному становищі. Задекларовані демократичні цінності, на жаль, посприяли тому, що величезна кількість мігрантів стала справжнім випробуванням.
Нацменшини європейських міст дуже організовані, солідарні. Вони буквально вимагають дотримання їх релігійних традицій, які абсолютно далекі від християнських.


Різнонаціональна та мультикультурна «суміш» населення сприяла формуванню типу культури, який пропагує аморальність та сексуальну розпусту. Порно-вистави у амфітеатрах, узаконені гей-шлюби, чоловіки, які носять жіночий одяг, стали типовою картиною для сучасної Європи. Сьогодні в європейських країнах провідні політики також не соромляться гомосексуалізму. Так міністр закордонних справ Німеччини Гідо Вестервелле офіційно зареєстрував законний шлюб зі спортивним менеджером. А прем'єр-міністр Ісландії Йоханна Сігурдардоттір одружилася з письменницею і журналісткою.Моральна деградація просто очевидна.
Що може протиставити цим агресивним євразійським силам Європа? Вона йде до свого духовного занепаду, виявом чого є нівелювання традиційних цінностей, суспільна аморальність, толерантність до чужих впливів, відмова від духовної боротьби.


Але чому європейці виявилися такими слабкими у духовному протистоянні?

Таке враження, що простір Європи стискається… І це пояснюється не тільки навалою варварів та глобалізацією. Звужується простір європейської самосвідомості, деформуються цінності, на які вона спиралася. На превеликий жаль, ідея суспільних цінностей і благ випередила інтереси порятунку окремої особистості. Причому ідея громадянського блага актуальна так само, як і 200 років тому, а ось ідея особистого порятунку абсолютно зникла з громадського обговорення європейців.

Християнський спадок вилучили з основних текстів Конституції Європейського Союзу. Це сталося з ініціативи Франції – президент Ширак хотів, щоб у новій Європі іммігранти абсолютно інших культур, надто мусульманських, могли почуватися в європейському домі, як у рідному, а не в чужому християнсько-юдейському. Тому спільне європейське минуле починається десь із 80-х років ХХ століття

Наприкінці ХХ століття категорії добра і зла втратили своїє первинне значення. Між добром християнина, католика, протестанта, православного, юдея і добром атеїста вже не було жодної різниці. Та ось у Європі з’явився мусульманський елемент, і з’ясувалося, що поняття добра та зла дуже навіть визначаються релігійним, культурним, світоглядним, історичним тлом, бо добро християнина або добро юдея цілком може не збігатися з добром мусульманина.


Головна проблема Європи не в інших релігіях, а власне в самому християнстві , точніше, у кризі віри. Коли у Західній Європі з’явилася достатня кількість мусульман – віруючих людей, які справді живуть за законами своєї релігії, наше суспільство почало відчувати якесь нерозуміння і навіть роздратування. У дехристиянізованій європейській спільноті давно відсутня релігійна переконаність, і на цьому тлі з’являється переконаність мусульман, а ми не знаємо. Ми кажемо-- це фанатизм. Але ж це слово можна застосувати до наших бабусь і дідусів, які теж були фанатиками, тобто глибоко віруючими людьми. Безформність нашої свідомості і є нашою головною проблемою, а не іслам. Від нас, на жаль, це давно відійшло поняття конкретики віри, її безваріативності.

Коли розпочались сутінки Европи і чому гуманізм призвів до таких наслідків?

Велика Британія, Канада, Нідерланди, Чехія, Естонія, Німеччина, Франція – країни, де лише століття тому релігія відігравала значну роль. Але нині частка вірян там скоротилася до найнижчих у світі показників.

Усі ці держави мають розвинену систему освіти й соціального забезпечення, в них практично вирішена проблема нерівності, а їх громадяни є фінансово благополучними.

Тим не менш, відхід від віри спостерігається повсюдно, в тому числі і в дуже релігійних суспільствах, приміром у Ірландії. Жодне суспільство не стало сьогодні більш релігійним, ніж було 40-50 років тому.

Інформаційне зомбування. Сучасні засоби інформації мають потужний вплив на формування суспільної думки. Ми суттєво недооцінюємо і соціальні мережі, інтернет загалом, оскільки духовно незрілій людині важко розібратися у безмежжі різноманітної інформації.


Історія перша

Я впервые увлекся сатанизмом в 15 лет. Мои родители, глубоко верующие христиане, в детстве регулярно водили нас с сестрой в церковь. Я увлекся алкоголем и наркотиками.
Как-то раз в «паутине» я впервые увидел «Сатанинскую библию». Я прочитал сразу « от корки до корки». Я нашел в ней себя. Я был недоволен отношениями с девушкой и постоянно ругался с родителями. Сатанизм признавал мою боль и злобу.
В то время я считал, что христианского Бога, с которым я вырос, который должен был быть благим, не волновали мои страдания.
Через некоторое время мне начали сниться кошмары, и я осознал, что ощущаю сильную тревогу. В какой-то момент я спросил себя: «Я действительно разговариваю с сатаной?» Я расстался с девушкой, рассорился с родителями и лишился многих друзей.
Я чувствовал себя в полной изоляции. Мне не к кому было обратиться, кроме сатаны. Спасение пришло в неожиданной форме. Подруга моей сестры, дочь местного священника, позвала меня на христианский фестиваль. Нам предстояло провести неделю на природе.
В последний день фестиваля я слушал лекцию о том, как человеку понять, что он достиг дна. Сидевший рядом человек предложил помолиться за меня. Я не знал, что сказать, и согласился. Он начал молиться, и я почувствовал, как меня заполняет чувство умиротворения.
После молитвы незнакомец сказал мне, что даже если в моей жизни нет надежды, у Бога все равно есть на мой счет определенный план, а сатана — лжец.
Я решил снова обратиться к христианству. В 20 лет через церковь я познакомился со своей женой Сарой. Мы женаты уже три года.
Я никогда не собирался становиться священником. Но…
Последние полтора года я работаю приходским священником в районе Кеннинг-таун, в восточном Лондоне. Я решил не надевать воротничок пастора. Я не считаю себя авторитетом — просто обычный парень.
Мое имя, Бенедикт, означает «благословенный». Сейчас я просто хочу быть здесь, в Кеннинг-тауне, пока Бог не решит, что мне нужно двигаться дальше, или пока я не умру.
( з відкритих джерел )


Фальшиві пріоритети. Колись, за часів існування Радянського Союзу, молоді нав’язували «масові цінності».Сучасна Європа робить дуже схожі кроки. Важка музика – і, як норма: наркотики, алкоголь. Одностатеві стосунки – природний потяг. Поклоніння модним трендам – ознака престижу. Фальшиві норми співжиття. Трагедія.


Бог сотворив людину чоловіком і жінкою (Бут 1,27), вклавши у них риси взаємодоповнюваності. Господь установив дітородження через їхнє тілесне єднання, в якому вони двоє стають одним тілом (пор. Мт 19,5)
“коли хто в Христі – нове створіння” (2 Коринтян 5:17). “Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.” (Іванна 8:11), – говорить Ісус.


Історія друга


Одностатеві стосунки були і будуть, про це свідчить історія багатьох народів та культур. І закривати очі, щодо цього немає - це просто бути страусом, що ховає голову у пісок. Геї, такі самі громадяни країни, що працюють, сплачують податки, роблять багато потрібного для країни і мають право отримати соціальні та економічні права, як і традиційні сімейні пари. Заперечення і замовчування проблеми аж ніяк не призведе по збільшення народжуванності. Одностатеві стосунки впливають на це далеко не в першу чергу. В 21 столітті треба мислити іншими категоріями. Можливо, що узаконення одностатевих стосунків не сприймається частиною населення, але для культурної та мислячої частини - це є і буде проявом справжньої цивілізованості. Україна, пішовши на такий крок, стала б у один ряд з найбільш демократичними країнами світу.
Костянтин, Київ, Україна


У цьому питанні, на жаль, європейські країни -- не показник. Як втім, і в узаконенні проституції та вживанні легких наркотиків. Який наступний крок після легалізації "односттатевих шлюбів"? Легалізація "групових шлюбів", "шлюбів з тваринами", "шлюбів із близькими родичами"? Щоб уже точно нікого не дискримінувати. Люди вибирають жити, як хочуть, тільки не називайте це шлюбом, це "две большие разницы", як говорять в Одесі.
Катерина, США-Україна,

(коментарі із соцмереж)


Тотальна раціоналізація світу. І раптом людина залишається на самоті зі своїми проблемами… Більшість не може з цим впоратись, бо відсутній духовний грунт. Відсутня віра, і як наслідок – відсутня надія, а про любов уже і не йдеться. Духовна криза, депресія, що доволі часто приводить до суїциду.


Історія третя

В ноябре 2016 года в Лондоне повесился 21-летний страховой служащий Александр Уилер. Мать пыталась поговорить с ним, видя, что с мальчиком что-то не так, но он не захотел слушать. Она навела справки, узнала о том, что Александра уволили из-за постоянных опозданий на службу, о том, что он сидит совершенно без денег, но не знала, как подступиться к сыну со всем этим. Тот был гордым. Теперь женщина не находит себе место, вновь и вновь прокручивая в мозгу возможные варианты беседы с сыном. Она уверена, что могла предотвратить трагедию. Надо было только найти нужные слова…
( з відкритих джерел )


Секуляризація – це процес дерелігієзації держави, громади, будь-чого. Європейські країни перебувають саме в активній фазі цього процесу.

● активність усіх основних релігійних груп та організацій обмежено та взято під постійний державний контроль;
● політика спрямована на поширення та виховання населення в дусі світських потреб.
● спроба підміни релігійних ритуалів та церемоній світськими заходами, культурними цінностями.

Історія четверта

Як приклад, одне з містечок, яке будувалося в Голландії, де архітектори у планах не передбачали місця для розташування церков через переконання, що через 10- 20 років не буде в них потреби. Церква, навіть як архітектурна будівля, вважалася ознакою минулого, тому було заборонено будівництво куполів чи інших культових надбудов. Церкви споруджувалися у формі світської будівлі.
( з відкритих джерел )


Чи все так просто у духовному єднанні України і Європи?

Звичайно, є дуже багато факторів, які не варто недооцінювати.

Роль України в цьому процесі дуже важлива. Не можна спрощувати, не можна розвиватися без тривалої перспективи. А тривала перспектива – це розуміння, чим є Європа, до яких кордонів ми маємо її розширити. Ми хочемо, щоб це було місцем якихось спільних правил гри або чимось більшим, на планетарному рівні. Це дуже суттєва проблема. Шкода, що ці питання не обговорювалися в Європарламенті або на загальноєвропейських виборах, але про це вже слід говорити.

Криза духовна дасть руїну в скорому часі…

P.S. -- “А що, якщо Бога немає?”

І відповідь дуже проста:

--“Якщо Бога немає, то він мусить бути”.
Категорія: СТАТТІ ПРО ЦЕНТР | Додав: shaarelles (04.06.2019) | Автор: Любов Городиська
Переглядів: 31 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar