 У кожне людське серце Господь заклав безмежну здатність до співчуття і служіння іншим. Тому коли ми відкриваємо свою душу для Його благодаті, то відчуваємо, як від Небесного Отця тече крізь нас жива вода любові, яка може напоїти спраглих, зігріти знедолених і підняти тих, хто впав від життєвих випробувань. Не нашою власною силою ми здатні витирати сльози з чужих облич чи нести чужі тягарі на своїх плечах — це Святий Дух працює через наші руки, говорить через наші слова підтримки і відкриває наші серця назустріч болю інших людей. Коли ми подаємо шматок хліба голодному, обіймаємо самотнього, відвідуємо хворого чи просто слухаємо того, кому потрібно виговоритися, ми стаємо руками і ногами Христа у цьому світі, і тоді відчуваємо, як наше власне серце наповнюється незрівнянною радістю — тією, яку дає лише служіння з любові. Команда центру ЛОГОС, волонтери храму Преображення Господнього, в рамках гуманітарної місії «Допомога заради життя» відправили в Новоб ... Читати далі » |
 У безкінечній ніжності Своєї любові Господь наш щодня простягає до нас свої милості, але ми, заклопотані метушнею земного життя, часто проходимо повз ці божественні дотики, не помічаючи, як Він говорить з нами через ранковий промінь сонця, що пробивається крізь вікно і ніжно торкається нашого обличчя, як благословення на новий день. Бог присутній у посмішці незнайомця на вулиці, у несподіваній телефонній розмові від друга саме тоді, коли душа особливо потребує підтримки, у дитячому сміху, що розганяє хмари смутку з нашого серця, у запаху свіжого хліба. Він шепоче нам через шелест листя, співає разом з птахами на світанку, обіймає нас у вечірній тиші, коли втома дня нарешті відступає і серце знову може почути Його голос. Кожна неочікувана радість, кожне несподіване рішення складної проблеми, кожен момент внутрішнього миру серед життєвих негараздів — це Його присутність, Його любов, що проявляється у найпростіших речах. Навіть у важкі дні, коли здається, що небо мовчить, ... Читати далі » |
 У величній книзі української історії, писаній кров'ю і сльозами, молитвами і незламною вірою наших предків, нинішнє випробування війною стає особливим розділом, який Господь дозволяє нашому народові пережити не для покарання, а для духовного очищення і відкриття нашого справжнього покликання перед світом. Як золото проходить крізь вогонь, щоб позбутися домішок і засяяти чистим блиском, так і українська душа у горнилі війни розкриває свої найкращі якості — жертовність, братерство, незламну віру у справедливість і готовність віддати найдорожче за свободу ближніх. Цей час болю і скорботи водночас стає часом духовного пробудження, коли мільйони сердець звертаються до Отця Небесного з такою щирістю, якої не знали у мирні дні, коли материнська молитва за сина на фронті піднімається до престолу Божого з силою, здатною зрушити гори, коли навіть ті, хто раніше сумнівався у вірі, відкривають для себе присутність Господа у найтемніші години. Команда центру ЛОГОС, воло ... Читати далі » |
 У серці християнського життя лежить глибокий заповіт від Христа — шлях любові, що не є сліпою, але освітленою Божественною мудрістю. Господь наш дарував нам ключ до справжньої святості, яка поєднує чистоту серця з проникливістю розуму. Багато хто помилково вважає, що бути християнином означає підставляти іншу щоку безкінечно, дозволяючи злу топтати нашу гідність та покликання, але Христос ніколи не закликав нас до беззаперечної покірності перед обличчям кривди та зла. Він Сам проявляв божественну розсудливість, обираючи мовчання перед Пілатом та фарисеями не через слабкість, а через силу розпізнавати, коли слова будуть лише перлами перед свинями. Наслідувати Христа означає розвивати особливий зір, який проникає за поверхню речей — бачити серцем істинні наміри людей, розпізнавати душі тих, хто потребує нашої любові, і тих, хто шукає лише нашої слабкості. Справжня християнська любов не є безхребетною м'якістю, яка потурає гріху та зловживанням — вона має ... Читати далі » |
 У нашому земному паломництві часто трапляється так, що ми беремо на себе роль судді, забуваючи слова Господа нашого: «Не судіть, щоб і вас не судили». Осудження – це наче важкий камінь, який ми піднімаємо над головою іншого, але насправді він тисне на наші власні плечі, віддаляючи нас від Божої благодаті та милосердя. Коли ми поспішаємо винести вирок іншій людині, не знаючи всіх обставин її життя, не бачачи її внутрішньої боротьби та болю, ми забуваємо про власні гріхи та недосконалості, про які знає лише Господь. Замість того, щоб наповнювати світ осудом та гіркотою, Христос закликає нас сіяти насіння любові, прощення та розуміння, бо лише так ми можемо по-справжньому наблизитися до Царства Небесного. Не забуваймо, що кожна людина – це неповторне творіння Боже, яке йде своїм особливим шляхом, і лише Всевишній має право судити її вчинки. Давайте відкривати свої серця для співчуття та милосердя, як вчив нас Спаситель, і замість того, щоб шукати скалку ... Читати далі » |