 Упродовж усього свого існування людство задається питанням: « Чому для одних життя на Землі буває справжнім пеклом, тоді як для інших воно наче цікава прогулянка з усіма благами земними?» Розмірковуючи про свої невдачі та страждання, люди повсякчас розгортали потужну інтелектуальну діяльність, у ході якої були створені теорії про кармічні наслідки, сатанинські нападки, відьомську магію тощо. За віки дискусій на тему: «Хто винен?» було знищено жахаючу кількість вільнодумців, теорія яких категорично не співпадала з теорією більшості. У результаті відповідь на питання: «Хто ж таки винен?» так і не була знайдена: кожен обрав для себе той варіант, який найбільше його влаштовував. Лише одиниці задалися іншим логічним питанням: «Що з цим робити?» |
 Сказав Господь: «Я до народів руку піднімаю, Здіймаю вгору знамено Моє... Вкриваю небо зорями, що сяють, Я – той Господь, що вам життя дає.. |
 Кожна людина належить двом стихіям: земній і небесній (духовній і матеріальній), покликана все, що є на землі, зробити частиною Божого Царства. Однак ті проблеми, з якими ми зустрічаємося в останні роки, мають чітко виражений характер відсутності "фільтру" при виборі засобів нашої діяльності. Духовно-моральні аспекти могли б бути тим озоновим шаром, який захищає нас від знищення. Генетична ослабленість у сфері свідомості відбувається непомітно. Людина не змінюється: зовнішність, вага і зріст… |
 «Пустіть дітей! Не бороніть їм приходити до Мене, бо таких Царство Небесне» (Мт. 19:14).
Сучасне суспільство – це інформаційне суспільство. Нас оточують технології, які з кожним днем удосконалюються і розвиваються. Весь час ми знаходимося у бурхливому інформаційному потоці, де на нас кожного дня, кожної хвилини «навалюється» інформація рівноцінна цунамі. І, як правило, ця інформація не завжди несе в собі позитивний вміст, скоріше навпаки. «Світ здурів. Все огидне тепер вважається прекрасним», - один із дописів в мережі. З цим важко не погодитися. Пропагування гріха тепер вважається нормою, ба, більше – це модно. Бога люди заховали за важкими, глухими дверима. |
 Усі ми коли-небудь відчували, що таке справжній гнів. Це дуже сильна емоція, яка немов хвиля під час шторму – просто збиває з ніг. Що робити, якщо зупинити цю рушійну силу не вдається? Як навчитись виражати гнів, але не грішити? Чи гнів завжди тотожний гріху? Більшість із нас переконані, що просто не в силах приборкати свого гніву. Однак тут ми лукавимо. Ось, наприклад. Втомлена жінка повертається з роботи. Діти галасують, жахливе самопочуття, в домі – безлад, а чоловік постійно про щось запитує… І -- вона вибухає. |