Я вірю, Господи, Тобі!
Тобі одному довіряю,
Бо все Твоє живе в мені,
І лиш Твої Закони знаю.

Я вірю, Ти ведеш мене,
З народження і до сьогодні,
Я залишав не раз Тебе,
Ти ж рятував мене з безодні.

Я знаю, Ти вмирав не раз,
Голгофський Хрест - не Твій єдиний,
Тебе катує кожен з нас,
Коли грішить у кожну днину.

Ціною власного життя
Ти двері відчинив до раю,
Щоб щастям сповнилась душа,
Й Тебе ми славили без краю!

Як не забути це тоді,
Коли стоїш перед юрбою?
І віру втрачено в собі,
В життя, знеславлене ганьбою.

Пробач, що знову я не зміг
Пройти цей іспит у покорі,
Що іншим я не допоміг
Піднестись від страстей до волі!

Ти випив чашу мук до дна,
І муки знову терпиш нині.
Коли впадає в гріх душа,
Що у Твоїй була родині.

Я вірю, Боже, прийде час,
І розпочнеться все з початку.
Не знаю – може й не для нас,
Але нехай хоч для нащадків.

Я вірю у Твою Любов,
Що терпить все і все прощає,
Та так мені б хотілось знов
Прожить життя, як подобає…