Бувають моменти в житті, коли ми зазнаємо болю, розчарувань, внутрішніх падінь — і все це здається надто важким і незрозумілим. Ми питаємо: «Чому, Боже? Чому Ти не втрутився?» Але саме в ці хвилини, як би парадоксально це не звучало, Господь працює з нашим серцем. Іноді Він дозволяє нам пройти через слабкість, навіть через гріх, не тому що схвалює це, а тому що бачить, що саме в цьому досвіді наша душа навчиться любові, співчуттю і справжньому смиренню.

Коли ми самі були зламані, зранені, коли падали й не мали сил підвестися, ми починаємо по-іншому дивитися на чужий біль. Наше серце більше не прагне судити, повчати чи відштовхувати, воно починає любити — тихо, щиро, без осуду. Господь не залишає нас у падінні, Він чекає поруч, щоб підняти, але спершу дає побачити глибину власної немочі. Бо тільки той, хто пізнав милість, здатен сам бути милосердним.

Команда центру «ЛОГОС», волонтери храму Преображення Господнього, в рамках гуманіта ... Читати далі »