Щоб розмістити понад сотню переселенців з Донбасу та Криму, священик взяв півтора мільйона гривень кредиту.


Поки влада ламає голову над тим, що робити із біженцями з Криму та сходу, священик із селища Коцюбинського на Київщині взявся до справи. Отець Микола Ільницький прихистив 103 переселенців, 50 з яких діти. Християнський центр розташований у мальовничому куточку селища — навколо ліс, неподалік озеро. У дворі працюють будівельники. Ще б пак, місця вже немає, а отець Микола має намір прийняти ще півтори сотні жертв окупантів. Живуть переселенці у кімнатах, заставлених двоярусними ліжками. На першому поверсі — кухня та їдальня, на другому — спортзал. З харчами та одягом допомагають волонтери та небайдужі люди.

«Молився, щоб влада не заважала...»

У дворі дорослі разом із діт­лахами сортують ящики з продукцією, яку привезли благодійники. Під’їжджає ще одна автівка. Підп ... Читати далі »

Ми дуже часто, не замислюючись, вживаємо слово "свобода", але яке значення воно має насправді?

Свобода - це незалежність від будь-кого та будь-чого?

Чи може, це відчування спокою?

Для когось свобода - це жити окремо від своїх батьків.

А що це для тебе?

Що таке "жити в свободі", "жити в незалежній країні"?

Коли я і моя родина були вимушені втікати від війни, я вперше замислилася над цим питанням. Це був момент залежності. А саме - від часу. Чим довше ми їхали, тим більшим був ризик залишитись там, де люди вже почали забувати, що таке справжня свобода.
Причина цьому є те, що люди почали думати що свобода - це абсолютна свобода дій. Вони не бачили міри. Не розуміли, що від їх дій залежать також життя інших людей. Іноді користуються словос "свобода ", як прикриттям своїх необміркованих рішень та дій.

Війна перевернула весь мій погляд на життя та змінила моє розуміння цього солодкого, навіть ве ... Читати далі »

“И мы имеем от Него такую заповедь, чтобы любящий Бога, любил и брата своего” (1Иоан.4:21).

В августе 2014 года, когда на востоке страны начались боевые действия, волей случая, при помощи волонтеров, меня и мою 87-летнюю маму принял центр «Логос». Уезжали, как мы тогда думали, на 2-3 месяца. Что успели взять в сумку -- с тем и поехали. В центре нас с теплотой приняли, предоставили комнату, обеспечили всем необходимым: постельными принадлежностями, предметами гигиены, посудой, питанием, одеждой. Нужды не было ни в чем -- было все.

«Логос» принимал всех. В центре были и больные онкологией, и многодетные семьи, инвалиды, старики.
Для деток было много занятий - проводились и различные мастер-классы, экскурсии, занятия тхэквондо… Работали психологи , так как пережитое для всех нас было травмой.

В сентябре детей собрали и одели в школу. Обеспечивали ... Читати далі »

Когда началась оккупация Донбасса и до нас стали доноситься звуки взрывов, я испугалась за жизнь и здоровье своего сына Миши, в связи с чем мы выехали из родной Горловки в Житомирскую область. Государство, естественно, не оказало нам какой-либо помощи, поэтому мне с ребенком пришлось хлебнуть различных тягот. Потом я случайно узнала о Центре реабилитации и социальной помощи в пгт. Коцюбинское, где православная церковь принимала переселенцев абсолютно бесплатно, давая им крышу над головой, вещи, продукты и многое другое.

В Центр мы приехали в 2015 году, громада и отец Николай обеспечили нас всем необходимым и даже помогли решить финансовую проблему с предыдущей работой, с чем я не могла справиться самостоятельно ввиду своего бедственного состояния. Большим благословением для нашей маленькой семьи стала помощь в виде дорогостоящих лекарств, в которых остро нуждается Миша, болеющий астмой. Служители церкви молились о духовной поддержке нас, волонтеры искали средства и Господь ... Читати далі »

Наша семья покинула Горловку в ноябре 2014г. В это же время сыну был поставлен диагноз сахарный диабет 1-го типа, в связи с чем он нуждался в необходимом при его типе заболевания инсулине. Мы были подавлены, и растеряны, совершенно не понимали, что нам делать со свалившимися на нашу голову бедами. Государство не оказало нам никакой помощи, но через своих друзей мы узнали о Центре реабилитации и помощи для социально незащищенных людей, что находится в пгт. Коцюбинское.

Мы обратились в Центр как в последнее место, где нам могли дать приют на тот момент. Нас приняли, оказали всяческую поддержку: помогли лекарствами, продуктами, одеждой, дали нам крышу над головой, и как это оказалось важно для людей, потерявших свой дом, словами не передать. В центре для переселенцев была организована консультативная помощь волонтеров-медиков, психологов, что стало незаменимой поддержкой для нас в моральном и духовном плане. Живя в центре, мы увидели, что громада Украинской православной церкв ... Читати далі »